Home » Сторінка вчителя » Історія, правознавство » День пам’яті жертв Бабиного Яру

День пам’яті жертв Бабиного Яру

День пам’яті жертв Бабиного Яру традиційно проводиться наприкінці вересня – у дні, коли почалися масові розстріли, і присвячується всім загиблим в роки окупації Києва, людям різних національностей та конфесій, військовополоненим, українським патріотам, мирним жителям міста. Під час німецької окупації Києва у 1941-1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів нацистськими окупантами мирного населення і радянських військовополонених, особливо євреїв та ромів за етнічною ознакою.

У зв’язку з цим, 28 вересня вчителем історії та правознавства О. В. Компанійцем було прочитано лекцію «Бабині Яри Черкащини» для учнів 7-В класу.

111

Нижче подаємо стислий виклад основного матеріалу лекції.

Бабин Яр – урочище в північно-західній частині м. Києва, яке попри мирну назву, в усьому світі знають як символ жаху та одного із найстрашніших злочинів проти людства. В роки Другої світової війни Бабин Яр став початком остаточного розв’язання «єврейського питання» нацистською Німеччиною.

У період окупації столиці з 19 вересня 1941 р. по 6 листопада 1943 р. німецькими військами та допоміжною поліцією було страчено майже 200 тисяч осіб – військовополонених, євреїв, циган, комуністів, підпільників, партизанів, націоналістів, заручників тощо. Лише протягом 29-30 вересня 1941 р. тут було знищено щонайменше 33771 євреїв. У літописі глобальної єврейської Катастрофи (Шоа), саме з Бабиним Яром пов’язують початок Голокосту в Європі, хоча насправді хвиля розстрілів котилася до Києва від самого кордону.

Унікальність трагедії Бабиного Яру полягає в тому, що це був найбільший, однак далеко не єдиний акт масового знищення єврейського населення в окупованій Україні. На Черкащині масові страти єврейського населення краю почалися з перших днів окупації. Вони здійснювали перш за все оперативною командою № 5, зондеркомандою № 4б, які входили до айнзацгрупи Ц, а також особовим складом допоміжної поліції.

Внаслідок цього, на Черкащині, ледве не в кожному районі, з’явилися свої «бабині яри» – пам’ятні місця, з якими пов’язані акції геноциду євреїв у 1941 – 1944 рр.

Черкаський район В м. Черкаси неодноразові страти цивільного населення, в т.ч. євреїв, відбувалися у дворі місцевої в’язниці. Так, лише 23 січня 1942 р. там було розстріляно 186 осіб. Частина євреїв загинула будучи використаною в якості «живого щита» в ході розмінування острова Кролевець – місця запеклих боїв між Червоною армією та Вермахтом у серпні – вересні 1941 р. Неодноразові розстріли мирного населення, в т.ч. євреїв, відбувалися восени 1941 – взимку 1942 рр. в місцевості, де сьогодні знаходяться міська лікарня № 3 та школи № 2 і № 24. Також у межах Черкаського району відоме масове єврейське поховання (бл. 3 500 осіб) на в’їзді до с. Білозір’я (21-й км траси Черкаси – Сміла).

Городищенський район. У братській могилі, що знаходиться у с. Мліїв, серед інших мирних жителів поховано бл. 300 євреїв, знищених гітлерівцями у 1941 – 1944 рр.

Жашківський район. В період окупації масові страти єврейського населення проводилися у селах Скибин, Конела, Вороне, Сорокотяга. У зв’язку з Голокостом припинило існування містечко Юстинград, зокрема було знищено 146 євреїв – жителів міста.

Звенигородський район. За 300 м від автотраси Черкаси-Умань в урочищі Діброва у чотирьох братських могилах поховано 2 500 осіб, в т.ч. 1 400 євреїв (з них – 200 дітей). Крім того, на Звенигородщині в урочищі Губська Дача було розстріляно бл. 200 осіб, в т.ч. євреїв.

Золотоніський район. 22 листопада 1941 р. німецький каральний загін під керівництвом начальника гестапо майора Клауса, начальника польової жандармерії лейтенанта Рейнекке, командира військ СС – штурмбанфюрера Бауера Франці, начальника поліції Золотоніської округи фельдфебеля Володимира Каланчува організували масову страту євреїв Золотоноші. За 3 км від міста, в урочищі Ярки, було розстріляно 3 500 – 3 800 осіб. А. С. Олексенко, якому дивом вдалося врятуватися, свідчив, що перед розстрілом людей роздягали, клали на землю, обмотували колючим дротом, гнали через загострені кілки, рвали собаками та вчиняли інші знущання. Земля рухалася від поранених, котрі намагалися вибратися нагору.

Канівський район. На околиці м. Канів, у Берестовецькому яру протягом серпня 1941 – січня 1944 рр. було страчено бл. 1 400 місцевих жителів, в т.ч. євреїв.

Катеринопільський район. У с. Бродецьке в 1943 р. було розстріляно бл. 300, а в смт. Єрки протягом 1943 – 1944 рр. бл. 100 євреїв.

Корсунь-Шевченківський район. В районному центрі в урочищі «Кущаївка» у 1941 р. було розстріляно бл. 1 000 євреїв. У с. Бродецьке в 1943 р. було розстріляно бл. 300, а в смт. Єрки протягом 1943 – 1944 рр. бл. 100 євреїв. В смт. Стеблів в урочищі «Довжик» було страчено 143 особи євреїської національності. Досі не встановлено число загиблих євреїв поблизу Різаного Яру, що обабіч траси Київ – Дніпро.

Лисянський район. За 3 км від райцентру влітку 1941 р. на Калайденій горі було розстріляно бл. 300 євреїв з Лисянки та навколишніх сіл.

Маньківський район. 1942 р. півсотні місцевих євреїв було страчено на південно-західній околиці Маньківки.

Монастирищенський район. У Поперечному Яру та біля приміщення нинішнього райагробуду м. Монастирище в роки окупації було знищено 3 600 та 500 євреїв відповідно. У с. Терлиці гітлерівці живими закопали 95 осіб єврейської національності. 29 травня 1942 р. в урочищі Бурлаків ліс (неподалік Монастирища) окупантами біло розстріляно 6055 євреїв, з них – 4917 монастирищан.

Смілянський район. У лісі за 9 км від м. Сміла в роки окупації було страчено бл. 3 500 євреїв.

Тальнівський район. Тутешнім Бабиним Яром місцеві жителі називають територію глинища біля с. Білашки, де 16-18 серпня 1941 р. було розстріляно бл. 2 800 євреїв. Ще біля 1 600 осіб було страчено в м. Тальне. Всього ж за роки окупації на території краю загинуло понад 5 000 євреїв. Якщо станом на 1939 р. понад 50 % населення Тального було єврейським, то після вигнання німецьких військ у місті залишився лише один єврей.

Уманський район. В роки німецької окупації на території Уманщини було вчинено найбільш масовий розстріл євреїв у нашому краї. В середині вересня 1941 р. оперативна команда № 5 розстріляла 1414 осіб. Впродовж наступних місяців було розстріляно ще близько 6 000 євреїв з Умані та навколишніх районів. Аналогами київського Бабиного Яру тут стали Сухий Яр та Собківське лісництво, де в період окупації було страчено, за різними даними, від 13 000 до 25 000 євреїв. В самому м. Умань в підвальному приміщенні будинку по колишній вул. Леніна протягом 1-24 вересня 1941 р. за допомогою отруйного газу було вбито бл. 1 000 євреїв. Ще одну братську могилу виявлено в Умані по вул. М. Залізняка. Поблизу с. Гроздеве у Горбовому лісі за роки окупації гітлерівцями було страчено майже 10 000 людей, більшість з яких становили євреї.

Христинівський район. На околиці м. Христинівка в урочищі Дубинка протягом 1941 – 1944 рр. було страчено від 100 до 200 євреїв.

Шполянський район. У кінці літа 1942 р. в лісі на околиці Шполи (район Верхньої Дар’ївки) окупантами було вбито бл. 3 000 євреїв.

У ряді міст Черкащини було створено гетто – райони, виділені для примусового утримання іудеїв з метою їх ізоляції та подальшого знищення. Всього в роки окупації на території України діяло понад 300 гетто, деякі з них – у населених пунктах нашого краю. Так, гетто діяли в Черкасах біля Митниці, та на Подолі («Черкаський низ»), де за роки окупації загинули майже 8 000 євреїв; у Маньківці (в місцевих свинарниках і курятниках утримувалося 640 іудеїв, з них загинуло 556); Шполі (квартал в районі сучасних вулиць Корнійчука, Щедріна та Коцюбинського); Кам’янці; Золотоноші; с. Єрки Катеринопільського району ін. Шполянське гетто за нелюдські умови, в яких жили іудеї, окупанти саркастично називали «Палестиною»: з 1942 р. тут розпочався голод, від якого щодня помирало 10-12 людей.

За нашими підрахунками, внаслідок здійснення німецькими окупантами геноциду єврейського населення на Черкащині в «бабиних ярах» краю було знищено не менш, ніж 66 000 – 80 000 євреїв.

Людям різних національностей та віросповідання, які в роки Другої світової війни, ризикуючи власним життям, рятували євреїв від нацистського переслідування, відповідно до Закону «Про увічнення пам’яті мучеників і героїв» (1953 р.), Інститут Яд Вашем присвоює звання «Праведник народів світу». З Черкащиною пов’язані імена праведників: Мотрони Коваль (Гайсинської), Марії Мамченко, сім’ї Ларжевських, Анни Шимко, Надії Філіпенко та Олександри Шулежко.

З огляду на страхітливий досвід геноциду єврейського населення, що пов’язаний як з трагедіями Бабиного Яру в Києві, так і з «бабиними ярами» Черкащини, залишаються актуальними слова українського письменника і дисидента Івана Дзюби, якими він півстоліття тому, 29 вересня 1966 р., звернувся до єврейської громади з нагоди роковин трагедії Бабиного Яру: «Я хочу сказати кілька слів – одну тисячну частину з того, про що я сьогодні думаю і що мені хотілося б тут сказати… Я хочу звернутися до вас як до людей – як до своїх братів по людству. Я хочу звернутися до вас, євреїв, як українець – як член української нації, до якої я з гордістю належу. Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів. Є речі, є трагедії, перед безмірністю яких будь-яке слово безсиле і про які більше скаже мовчання – велике мовчання тисяч людей. Може, і нам годилося б тут обійтися без слів і мовчки думати про одне й те ж. Однак мовчання багато говорить лише там – де все, що можна сказати – вже сказане. Коли ж сказано ще далеко не все, коли ще нічого не сказано – тоді мовчання стає спільником неправди й несвободи».

Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930