Школа №32

Сьогодні шлях вступу до вищого навчального закладу пролягає через складання зовнішнього незалежного тестування, тому воно має таке велике значення для випускників. І результат буде залежати не тільки від того, скільки людина витратить енергії на його досягнення, але й від того, наскільки вона психологічно готова до цих випробувань, та наскільки інші допомагають та підтримують її у досягнені поставленої мети.

Усім добре відомий той факт, що на результативність розумової діяльності значною мірою впливає емоційний стан, у якому перебуває людина. Часто найбільшою проблемою в ситуації складання тестів постають наші хвилювання. Гормон, який виділяється у момент, коли людина відчуває страх, впливає на пам’ять. Це може бути причиною того, що деякі учні на іспитах повністю забувають вивчений матеріал.

Процедура проходження зовнішнього незалежного оцінювання – діяльність складна. Вона відрізняється від звичного досвіду учнів і пред’являє особливі вимоги до рівня розвитку психічних функцій. Тестування має ряд особливостей, які можуть викликати у випускників різні труднощі – когнітивні, особистісні або процесуальні. Для подолання когнітивних труднощів необхідно рухатися у двох напрямках: освоювати навички роботи з тестами і допомагати випускнику виробляти індивідуальну стратегію діяльності.

Особисті труднощі, як правило, пов’язані з підвищеним рівнем тривоги взагалі та на іспиті зокрема, що призводить до дезорганізації діяльності, зниження концентрації уваги і працездатності.

Процесуальні ж труднощі спричинені в основному недостатнім знайомством із процедурою іспиту і їхнє подолання має орієнтуватися на оволодіння дітьми специфічними навичками, що визначаються особливостями процедури ЗНО.

Для того, щоб знизити тривогу учнів з приводу самої процедури ЗНО, необхідно дати їм можливість ознайомитися з нею на власному досвіді.

Хочеться відмітити як позитивне проходження випускниками процедури пробного зовнішнього незалежного тестування. Сподіваємося, що такий досвід допоможе учням ознайомитися з організаційними умовами проведення тестування, а також з’ясувати рівень своїх навчальних досягнень, і, як наслідок, уникнути зайвого хвилювання та зосередитися саме на виконанні тестових завдань.

Рекомендації батькам

Напередодні тестування не треба підвищувати тривожність дитини – це може негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно “зірватися”. Бажано підвищувати впевненість дітей у собі, частіше хвалити, підбадьорювати, тому що чим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок.

Батькам необхідно слідкувати за самопочуттям дитини. Ніхто, крім батьків, не зможе вчасно помітити і запобігти погіршенню стану дитини, пов’язаного з перевтомою.

Під контролем повинен бути режим підготовки дитини: не допускати перевантажень, чергувати заняття з відпочинком. Для занять у дитини має бути зручне місце.

Батьки повинні забезпечити калорійне харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження необхідна поживна і різноманітна їжа і збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють роботу головного мозку.

Потрібна допомога дітям у розподіленні часу та тем по днях. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо дитина не вміє, їй треба показати, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком тощо.

Заздалегідь під час тренування за тестовими завданнями треба привчати дитину орієнтуватися в часі та вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навичка уміння концентруватися впродовж усього тестування, що надасть їй спокою і зніме зайву тривожність. Напередодні іспиту необхідно забезпечити дитині повноцінний відпочинок.

 

 

Діти ясельного віку й дошкільнята все ще знаходяться на ранніх етапах навчання вербального спілкування. Додайте до цього той факт, що вони слабо вміють контролювати власні спонукання, мають незрілі соціальні навички, – ось вам рецепт інстинктивної реакції з застосуванням фізичної сили (тобто ударів, стусанів, укусів, смикань за волосся, кидання предметів і т п.) – реакції на ситуації, які викликають розчарування, гнів, страх або просто втому й поганий настрій.

Багато батьків, які практикують м’яку дисципліну, замислюються над питанням, де їхній малюк підхопив таку поведінку, не розуміючи, що це нормальна й відповідна віку реакція, хоча вона і є неприйнятною. Дуже часто батькам радять дати шльопанців своїй дитині, щоб відучити її бити інших дітей, особливо тих, хто менше і слабше.

Концепція використання наслідків, фізичних або інших, як чинник стримування для биття, заснована на неправильному уявленні про те, що маленькі діти мають здатність думати наперед (тобто, якщо я вдарю когось, у мене будуть неприємності, тому я не буду битись), і про те, що діти не слухаються навмисно.

Справа в тому, що префронтальна кора мозку дитини, тобто та ділянка, завдяки якій відбуваються міркування, логічне мислення та далекоглядне обдумування, ще недостатньо розвинена в дітей ясельного та дошкільного віку і, насправді, повністю розвивається тільки до 23–25-ти років!

Маленькі діти діють інстинктивно й імпульсивно, навіть коли не знаходяться у стані стресу, просто тому, що це все, на що вони здатні на даному етапі свого розвитку. Але коли діти знаходяться у стані стресу, навіть ті слабкі навички самоконтролю, яких вони вже встигли набути, миттєво зникають, і, перш ніж вони це усвідомлюють (у буквальному сенсі!), вони реагують на стрес фізично.

Однак правда полягає в тому, що навіть якщо покарання й виявилося в якійсь ситуації ефективним фактором стримування, м’яка відповідь на фізичну агресію дитини – це виключно єдина реакція, доступна батькам, яка не посилює агресію. Реагуючи з допомогою відповідної агресії, тобто накидаючись на дитину фізично або словесно, батьки лише підкріплюють її переконання в тому, що «хто сильніше, той і правий» і що той, хто має перевагу в певний момент, має право примушувати інших підкорятися своїй волі.

Зрозуміло, що батьки, які практикують м’яку дисципліну, не вважають, що бити дитину, щоб навчити її не бити інших, – відповідний або навіть логічний метод виховання. Але знати, що не можна вдаватись до фізичного покарання та знати, що потрібно робити, – це абсолютно різні речі.

Отже, які варіанти є на озброєнні в м’яких батьків, коли вони зіштовхуються з малюком, який фізично накидається на людей?

1. Нагляд.Якщо ваша дитина вдається до фізичної агресії, перебуваючи в товаристві інших дітей, дуже важливо підтримувати з нею візуальний контакт. Звісно, легше сказати, ніж зробити, але важливо не залишати маленьких дітей наодинці з агресивною дитиною. Ви можете забирати вашу агресивну дитину з собою, коли виходите з кімнати, або забирати із собою іншу дитину/дітей, або використовувати дитячий бар’єр, щоб відокремити зону, в якій можуть грати неагресивні діти, коли ви не можете підтримувати з ними візуальний контакт.
2. Втручання.Постійне втручання спостережливих батьків, бажано до того, як ситуація загостриться до фізичної агресії, необхідне, щоб захистити інших дітей. Коли ви бачите, що ваша дитина близька до того, щоб фізично відреагувати на ситуацію, нагадайте їй про те, що треба використовувати слова, або запропонуйте своє рішення проблеми, цим ви допоможете уникнути проявів агресії. Якщо ваша дитина вже почала використовувати свою фізичну силу, але ситуація ще не критична, попросіть її поводитися з іншими дітьми чемно й обережно, це допоможе їй отямитися, зрозуміти, що вона діє неправильно, і дасть можливість виправитися. Запропонуйте дитині альтернативні варіанти вирішення суперечки, наприклад, ті, які описані нижче в даній статті, і ви озброїте малюка інструментами, необхідними для контролю своїх емоцій прийнятним способом.
3. Повага.Ставтеся з повагою до власності дитини, вчіть її ділитись, даючи їй можливість вибору. Ви зробите далекоглядний крок, який призведе до більшого почуття контролю дитиною свого тіла й спонукань, якщо дасте їй можливість вирішувати, чим вона буде ділитись, а чим ні. Ви можете дозволити дитині заборонити входити в її кімнату братам і сестрам або придумати «спеціальну» коробку, в якій вона може зберігати кілька іграшок, якими не хоче ні з ким ділитись і буде гратись ними тільки у своїй кімнаті або тоді, коли інші діти сплять або зайняті. Якщо виникає ситуація, коли дитина не хоче чимось ділитися, ви можете запропонувати їй покласти цю іграшку у «спеціальну» коробку, але тоді вона повинна буде дістати звідти іншу іграшку й поділитись нею.
4. Можливість дати вихід емоціям.Дітям, які втрачають над собою контроль, необхідна можливість розрядкисвоїх «складних» почуттів. Якщо вони відчувають гнів, то можуть піти у свою кімнату й побити боксерську грушу або вийти на вулицю й пофутболити м’яч. Але якщо вони знаходяться на межі емоційного зриву, їм необхідна допомога в управлінні своїми емоціями, і тоді кращими варіантами можуть стати відволікаючі, яскраві предмети та м’який, лагідний голос мами, її сповнені розуміння слова, що відображають (описують) справжній стан і хвилювання дитини.
5. Практика.Якщо дитина часто вдається до фізичної агресії, їй можуть допомогти рольові ігри. Ви можете по черзі виконувати ролі «чемних» та «розбишак» (уникайте використання таких слів, як «жертва» й «агресор») і показати дитині різні способи вирішення ситуацій, з якими у вашого малюка раніше виникали труднощі.
6. Кумедність.Один з улюблених інструментів батьків для припинення агресії дитини ясельного або дошкільного віку – це гра «Рука, я твій начальник» (крім руки це можуть бути рот, нога тощо). При цьому дитині кажуть, що вона є «начальником» своїх рук і повинна розповісти їм про те, що вони можуть і що не можуть робити. наприклад:

• Батько: «Що ти скажеш своїм рукам, якщо вони спробують вихопити іграшку?».
• Дитина: «Я скажу їм:« Руки, у жодному разі не можна! Я ваш начальник!».

Малюки люблять бути «командирами» і в цілому добре реагують на такого роду ігри. Ще можна спробувати гру «Коробка для відпочинку іграшок», якщо дитина схильна розкидати свої іграшки.

Примітка: маленькі діти, які ще не вміють розмовляти, не зможуть грати у гру «Рука, я твій начальник». Якщо вони б’ють, щипають, вихоплюють і т. п., спробуйте «перевірити», чи ніжні в них руки. Пильно розглядайте їх ручки, потім цілуйте кожну долоньку й кажіть: «Так, це ніжна ручка, усе в порядку!» Позитивне, декларативне твердження допоможе дитині розвинути позитивний образ самої себе та створить основу для самоконтролю, бо дитина буде рости з вірою в те, що вона добра й ніжна маленька людина!

7. Моделювання, демонстрація на прикладі.Якщо ваша дитина вдарила когось, у першу чергу вам необхідно потурбуватись про потерпілу дитину. Якщо ви гніваєтесь на вашого малюка за його агресію, а це цілком імовірно, треба сказати йому про це спокійним тоном, і нехай він знає, що вам спочатку треба втішити травмовану дитину й заспокоїтися самим перед тим, як говорити з кривдником, тобто з ним. Таким наочним прикладом ви зможете змоделювати самоконтроль і вміння справлятись з емоціями – дуже важливі навички, якими ваша дитина повинна оволодіти, щоб долати спонукання фізично реагувати на проблеми.
8. Втілення емоцій у слова.Запропонуйте дитині слова для вираження почуття гнівуабо образи, які примусили її накинутись на іншу дитину. Наприклад, ви можете сказати: «Я бачу, що ти не хочеш ділитися своїм м’ячем. Це змушує тебе злитися. Я дуже хвилююся за тебе, але я не можу дозволити, щоб ти бив іншу дитину. Як ще ти можеш показати їй, що розгніваний?». Із плином часу це допоможе вашій дитині навчитися промовляти свої почуття. Не варто просто зриватись на дитині, краще нагадайте їй про варіанти, які ви запропонували, щоби перенаправляти її агресію в безпечні способи виходу.
9. Очікування від дитини.У всіх аспектах виховання корисно час від часу робити крок назад і переглядати власні очікування, щоби переконатися, що вони відповідають віку дитини, її рівню розвитку, темпераментутощо. Нереалістичні очікування можуть чинити істотний тиск на дитину та привести до великого розчарування, стресу, який стане причиною агресивної поведінки, а також до конфліктів між вами й дитиною.
10. Чесність.Якщо фізичне покарання до цього часу було частиною вашого виховання, для початку вилучіть цей інструмент зі свого виховного арсеналу, і ви знизите рівень гніву, стресуй розчарування, який підживлює агресію вашої дитини. Будьте чесними з дитиною, кажіть їй про те, що вам самим буває складно побороти прагнення вирішувати проблеми за допомогою фізичної сили, вибачтесь перед малюком за погрози, залякування й фізичний біль, який ви завдавали йому для того, щоб контролювати його поведінку. Це стане початком процесу оздоровлення ваших взаємин.

Завжди пам’ятайте про те, що поведінка пов’язана з комунікацією. Намагайтесь читати «між рядків», що стоїть за агресією вашої дитини. Це допоможе вам розпізнати, чи повідомляє вона своєю поведінкою про незадоволені потреби, такі як голод, потреба уві сні або уваги (так, так, це дуже важлива потреба!), чи висловлює складну емоцію, з якою не може впоратись іншим чином. А можливо, дитина просто не готова до ситуації, що склалась, і потребує дорослої людини, яка допоможе впоратися з нею.

Насправді діти вміють ефективно доносити інформацію, просто це не завжди відбувається у словесній формі. Ми, дорослі, повинні уважно «прислухатися», співпереживати та спокійно сприймати поведінку дітей, висловлюючи м’яке наставництво, мудрість і підтримку.

Примітка: часті неконтрольовані акти агресії вказують на більш серйозні проблеми. Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина може страждати від наслідків психологічної травми, аутизму, СДУГ, проблем зі здоров’ям або будь-яких інших проблем, проконсультуйтеся з вашим педіатром.

 

 

(За посиланням на сайт childdevelop.com.ua)

Як розвинути в дітей навички комунікації

Здатність до вербального та невербального спілкування складається з уміння й бажання взаємодіяти з іншими людьми для обміну ідеями, думками й почуттями. Більшість дітей учаться спілкуватися для того, щоб задовольняти свої потреби та/або ефективно взаємодіяти з улюбленими дорослими.

Немовлята проявляють перші спроби комунікувати безпосередньо із самого народження й роблять це за допомогою звуків (плачу, крику, писку), міміки (зорового контакту, посмішок, гримас) і пантоміміки (руху ніжками у випадку хвилювання або невдоволення, а потім і жестів, наприклад, указуючи на щось). Коли дорослі реагують на зусилля малюків, ті продовжують розвивати свої навички спілкування, аби вправніше повідомити про те, чого вони потребують або чого хочуть.

У перші кілька років життя навички спілкування дітей розвиваються не щоднини, а щогодини:

• Новонароджене немовля притискається обличчям до грудей матері, яка у відповідь каже йому: «Зголоднів, мій маленький. Я тебе зараз погодую». Так дитина дізнається, що її близькі реагують на її сигнали й перші спроби комунікації.
• 9-місячний малюк, сидячи на високому стільчику, починає бавитися з їжею, ніби прибираючи її з тарілки руками. Батько зауважує його жест і каже: «О, та ти вже, я бачу, підкріпився. Як щодо того, щоб вибратися зі стільця й вирушити в парк?». Так малюк починає розуміти, що може успішно доносити свої бажання до батьків.
• 12-місячна дівчинка, гуляючи парком, указує на щось дуже важливе й каже дідусю: «Бічка! Бічка! Бічка!». Він каже: «Мені дуже шкода, маленька, але я не розумію. Не могла б ти повторити ще раз?». Вона продовжує вказувати й повторює ще кілька разів. І нарешті дідусь каже: «А! Білочка! Бачу її на тому дереві!». Завдяки даній ситуації дівчинка дізнається, що її близькі будуть намагатися зрозуміти те, що вона прагне їм сказати.
• 3-річний малюк розмовляє з мамою по дорозі додому із садочка. Він розповідає їй, що любить пісні й солодощі, але йому не подобається, який пісок сипучий. Мати слухає та ставить йому запитання. Так малюк дізнається, що те, що він каже важливе для його близьких і що він уже добре викладає свої думки.

Поради батькам, як краще реагувати на спроби комунікації дитини

Реагуйте на жести, погляди та звуки, що видає ваш малюк

Коли малюк тягнеться до вас, щоб ви взяли його на руки, виконайте його бажання, поцілуйте та прокоментуйте простими словами: «Хочеш на ручки?». Коли він щось белькоче, порозмовляйте з ним. Коли дивиться на вас, установіть зоровий контакт і теж порозмовляйте. Такі реакції дадуть дитині зрозуміти, що її спроби є важливими та ефективними, отже, вони будуть стимулювати її продовжувати розвивати навички спілкування.

Розмовляйте й вислуховуйте дитину

Коли ви розмовляєте з дитиною, дайте їй час на те, щоб зібратися з думками та сформулювати свою відповідь. Установіть зоровий контакт на рівні дитини. Це продемонструє ваше бажання почути те, що вона хоче сказати. Ставте відкриті запитання: «Що ти думаєш про сьогоднішню дощову погоду?», «Як ти думаєш, в який бік прямує дощ?», «Як ти думаєш, дощ допомагає квітам рости?», «Чому небо таке сіре?». Така розмова допомагає малюкові переконатися в тому, що в нього виходить спілкуватися, і мотивує на подальший розвиток своїх умінь.

Допомагайте дітям проявляти розмовні навички

Дайте дітям можливість проявити своє вміння розмовляти: «Отже, ти маленький голодний хробачок, який хоче з’їсти все на світі? Чого б тобі хотілось? Давай перерахуємо все, що ти хотів би з’їсти».

Розкажіть дитині про невербальне спілкування

«Вітю, бачиш, як Катя піднімає руки, щоб закрити обличчя? Їй не подобається, коли ти кидаєш м’яч так сильно. Я знаю, що ти можеш кидати його не так сильно, щоб їй хотілося продовжувати з тобою грати».

Поважайте й визнавайте почуття вашої дитини

Діти будуть набагато частіше ділитися своїми думками й почуттями, якщо вони знають і впевнені в тому, що їх не засудять, не передражнять або не піддадуть критиці. Ви можете співпереживати досвіду дитини, але не погоджуватися з її моделлю поведінки. Наприклад: «Я знаю, що ти боїшся спати один, але тобі потрібно залишатися у своєму ліжку. Може, тобі ввімкнути спокійну музику?». Або: «Я знаю, що ти розлючений, але кубиками кидатися не можна. Ось тобі подушка – можеш побити її».

Поповнюйте словниковий запас дитини назвами емоцій і почуттів

Розширюйте словниковий запас дитини так, щоб вона могла словесно виражати свої переживання. Наприклад: «Ти сумуєш, тому що тато поїхав у відрядження». Майте на увазі, що емоції не є хорошими чи поганими, вони просто є. Іноді батьки бояться, що, розмовляючи про сильне почуття, вони будуть нагнітати його, але в дійсності відбувається зворотне: коли діти відчувають, що їхні емоції й почуття поважають, вони справляються з ними краще та в змозі рухатися далі.

Почитайте разом

Коли за вікном іде дощ, загорніться в один плед з дитиною та проведіть час за цікавою книгою. Заохочуйте малюка (коли він уже досить дорослий) перегортати сторінки та вказувати на те, що він бачить. Запитайте в нього, що відчувають у тій чи іншій ситуації головні герої й разом очікуйте продовження історії. Дозвольте дитині самостійно вибирати книги. Чим більший інтерес вона проявляє до книги, тим більш цікавим і приємним буде час, проведений за читанням. Спільне читання навчає більшого, ніж просто грамотності й мовленнєвих навичок. Воно вчить того, що ви цінуєте інтереси й вибір вашого малюка, що ви любите його та щасливі бути разом з ним.

Дослідження показують, що захопленими читачами стають ті, хто в дитячому віці знаходив читання цікавим заняттям (важливо навіть не те, що саме було прочитано, а те, наскільки цікавим був сам процес читання).

Розповідайте про ваші щоденні заняття

Це допоможе малюку з’єднати слова з предметами й діями. «Я мию посуд. Я кладу на губку прозору блакитну рідину». Розповідайте про те, що ви робите і що плануєте зробити найближчим часом: «Зараз підемо у ванну. Ніжки й животик опускаємо в теплу водичку. Гумова качечка теж хоче поплавати». Розмовляйте також і під час ігор: «Розчеши волосся своєї ляльки. Бачиш, які в неї гарні довгі кучері? Вони трохи збились у ковтуни, зараз ми їх розплутаємо».

Коли малюки починають добре розуміти мову, можете створити традицію, коли кожний член сім’ї розповідає про те, як пройшов його день. Дитині також необхідно ставити запитання про те, як пройшов її день. Заохочуйте малюка цікавитися подіями із життя кожного члена сім’ї та ставити їм відповідні запитання.

Перетворюйте дію на гру

Під час гри діти більш розкуті. Малюку легше розповісти про те, як пухнастий ведмедик боїться темряви, ніж про те, як її боїться він сам. Гра також дозволяє приміряти на себе різні ролі й діяти та казати від імені різних людей. Такий підхід розвиває мовлення, а також соціальні навички, такі як емпатія.

Нехай ваші вказівки будуть зрозумілими, простими, відповідають віку та здібностям вашої дитини

Однорічній дитині ви можете давати однозначні вказівки: «Візьми свій м’ячик». До півторарічного малюка можете звернутися із двозначним проханням: «Будь ласка, піди у свою кімнату й візьми своє взуття». Переконайтесь у тому, що в момент ваших вказівок дитина слухає вас уважно, називайте її на ім’я, ніжно торкайтеся й дивіться на неї на рівні її очей. Дитину трохи старше ви можете попросити повторити ваше прохання, щоб переконатись у тому, що вона правильно почула та зрозуміла все, чого ви від неї хочете.

Будьте гідним прикладом для наслідування

Пам’ятайте про те, що ваша дитина дуже уважно стежить за вами. Якщо ви розмовляєте з іншими людьми з добротою й повагою, вона, швидше за все, братиме з вас приклад і в міру дорослішання візьме на озброєння ваші манери й тон. Також, якщо ви очікуєте аналогічного шанобливого ставлення від інших, ви подаєте дитині приклад того, якого ставлення до себе їй слід очікувати.

За посиланням на сайт childdevelop.ua

Одна з фундаментальних цілей виховання – навчити дітей самодисципліни. Деякі батьки вважають, що запорукою ефективної дисципліни є покарання. Але якщо мами й тата вивчать і будуть застосовувати наведені нижче поради, такі явища, як крики та шльопанці, зникнуть, і між батьками та дітьми встановляться теплі й довірливі стосунки.

Керівні принципи стосунків батьків і дітей

• Постарайтесь регулярно знаходити час для того, щоб весело проводитийого з вашою дитиною.
• Батьки ніколи не повинні суперечити один одному в питаннях, що стосуються дисципліни, у присутності дітей.
• Ніколи не віддавайте дитині розпорядження, якщо не можете проконтролювати їх виконання.
• Будьте послідовними, тобто винагороджуйте або карайте за певний прояв поведінки одним і тим же способом на постійній основі.
• Узгодьте, який прояв поведінки є бажаним і небажаним.
• Домовтеся про те, як реагувати на небажаний прояв поведінки.
• Як можна більш ясно донесіть до дитини, чого вона повинна очікувати, якщо проявить небажану поведінку.
• Доступно поясніть, що є небажаною поведінкою. Недостатньо сказати «У твоїй кімнаті безлад». Безладтреба визначити конкретно: «Ти залишив брудний одяг на підлозі, брудні тарілки на столі й не застелив ліжко».
• Після того як ви заявили про свою позицію, а дитина їй чинить опір, припиніть її відстоювати. Просто викладіть позицію ще раз, а потім перестаньте відповідати на заперечення.
• Зверніть увагу на поступові зміни в поведінці. Не слід очікувати занадто багато. Заохочуйте поведінку, яка наближається до бажаної мети.
• Пам’ятайте, що ваша поведінка є моделлю поведінки ваших дітей.
• Якщо один з батьків проводить з дитиною виховну бесіду, а інший у цей момент входить у кімнату, другий з батьків не повинен втручатись у виховний процес.
• Винагороджуйте бажану поведінку словесно, підбадьорливими дотиками або чимось матеріальним, таким як іграшка, їжа або відвідування зоопарку.
• Обоє батьків повинні нести рівну частину відповідальності, що стосується дисципліни дитини.

Три підґрунтя ефективного виховання

Дисципліна повинна бути:

• Непохитною. Наслідки небажаної поведінки необхідно чітко сформулювати, а потім неодмінно реалізувати у випадку її виникнення.
• Справедливою.Покарання мусить відповідати неслухняності. Крім того, у випадку повторення проявів негативної поведінки наслідки повинні вказуватися заздалегідь, щоб дитина знала, чого очікувати. Суворе покарання не є необхідним. Простий штраф у вигляді заборони на ігри протягом певного часу може бути цілком ефективним, якщо він використовується послідовно щоразу, коли має місце прояв небажаної поведінки. Крім того, винагороджуйте дитину за періоди часу, такі як частина дня або цілий день, коли дитина не заслужила жодного штрафу чи отримала всього лише одне зауваження.
• Дружньою.Коли ви кажете дітям, що вони поводились неправильно або попереджуєте їх про небажану поведінку, використовуйте дружній, але непохитний стиль спілкування, нехай вони знають, що у випадку порушення домовленості отримають «спільно узгоджений» штраф. Попросіть їх подумати та згадати, що вони повинні робити інакше, щоб у майбутньому уникнути небажаних наслідків. «Ловіть» їх на позитивному й заохочуйте за відповідну поведінку.

Модель стосунків батьки-наставники

• Постарайтесь побачити себе в ролі наставника своїх дітей. Демонструйте їм у деталях, як би ви хотіли, щоб вони поводились. Допоможіть їм підтримкою поряд з конструктивною критикою.
• Замість того щоб казати дітям, що не треба робити, навчіть і покажіть їм, що вони повинні робити.
• Коли діти роблять щось добре, використовуйте похвалу, яка містить деталі. Скажіть: «Мені подобається, як ти ____, коли ти ____». Будьте конкретними.
• Допоможіть дитині навчитись виражати словами те, що вона відчуває. Скажіть: «Ти, здається, засмучений», «Як ти себе почуваєш?», «Ти виглядаєш, як ніби гніваєшся через те, що ____», «Твої почуття абсолютно виправдані».
• Спробуйте побачити ситуацію очима ваших дітей. Уважно прислухайтесь до них. Постарайтесь уявити психологічну картину того, як це буде виглядати для них.
• Використовуйте м’який, упевнений тон голосу, щоб переспрямувати їхній настрій, коли вони засмучені.
• Будьте уважним слухачем. Використовуйте зоровий контакт. Фізично опускайтеся до рівня маленьких дітей. Не переривайте їх. Ставте відкриті запитання, а не ті, на які можна відповісти «так» чи «ні». Повторіть їм те, що ви від них почули.
• Переконайтесь у тому, що діти розуміють ваші вказівки. Попросіть їх повторити сказане.
• По можливості дайте дітям вибрати, коли і як виконати ваше прохання.
• Придумайте невербальний знак (жест), який буде повідомляти дітям про те, що вони поводяться невідповідним чином і повинні змінити свою поведінку. Це допоможе їм відповісти на ваше прохання й не засмутить їх.

Використання винагороди в позитивному вихованні

• Завжди, коли це можливо, намагайтесь використовувати винагороду або похвалу, щоб мотивувати дитину покращити свою поведінку.
• Для дітей молодшого віку можете використовувати «правило бабусі». Скажіть: «Коли ви підберете весь свій одяг, можете йти гратись». Переконайтеся, що ви використовуєте слово «коли», а не «якщо».
• Об’єднуйте винагороду зі штрафами у випадку серйозних порушень. Скажіть: «Щоразу, коли ти ____, ти будеш позбавлений ____. Якщо ти весь день (півдня тощо) проведеш без зауважень, ти отримаєш нагороду у вигляді ____».

Застосування цих практичних порад повинно допомогти батькам набути навичок виховання дітей у віці від малюків до підлітків у питаннях самодисципліни, заохочення дітей для позитивного сприйняття самих себе, покращення комунікації й побудови позитивних стосунків.

 

(За посиланням на сайт childdevelop.com)

 

Як мотивувати дитину до навчання після канікул

Зовсім скоро пролунає шкільний дзвінок, але чи готова ваша дитина до наступного навчального року з контрольними роботами, творами, іспитами? Після довгого, неквапливого літа деякі діти потребують додаткового стимулу, щоб знову захотіти піти до школи, передчуваючи щось нове і цікаве. Ви можете заохотити дитину і зробити це у цікавій формі! Скористайтеся наступними десятьма мотиваційними порадами щодо навчання учнів, і ви неодмінно надихнете дитину на нові звершення.

Просто запитайте! Запитайте у дитини, що її може захопити і зацікавити, а також про існуючі, на її погляд, перешкоди. Будьте готові приділити достатньо часу, щоб дійсно вислухати її до кінця. Нехай дитина розповість, що в школі приваблює найбільше та викликає особливий інтерес. Зверніть на це увагу.

Проведіть «аукціон». Придбайте найпотрібніше шкільне приладдя: барвисті ручки, олівці, яскраві та незвичайні пенали, зошити з малюнками відомих і популярних серед дітей мультфільмів. Запросіть однокласників вашої дитини на ігровий «аукціон», на якому діти, використовуючи іграшкові гроші, зможуть брати участь в торгах і купувати ті речі , які найбільше сподобалися, щоб потім наповнити ними свій шкільний рюкзак.

Інтегруйте в життя дитини поп-культуру. Ознайомтеся з майбутньою навчальною програмою вашої дитини, рекомендованим списком літератури, який потрібно прочитати, цікавими темами, що будуть вивчати на уроках. Дізнайтеся: можливо, деякі художні твори були адаптовані кінематографами або шкільні предмети представлені в програмах на телебаченні (наприклад, ви можете подивитися науково-популярну передачу «Руйнівники легенд»). Придумайте розваги, як доповнення, до основного навчання дитини.

Відображайте діалог. Використовуйте спеціальну білу дошку або панель вашого холодильника, щоб поставити дитині запитання чи записати підбадьорливе і надихаюче висловлювання про перший тиждень нового навчального року. Напишіть, наприклад, так: «Ти познайомишся з новими однокласниками!» або запитайте його: «Хвилюєшся, що у тебе буде новий учитель?». У будь-який час ваша дитина може підійти до цієї дошки або панелі та написати відповідь, висловивши свої почуття, побоювання та хвилювання.

Інтер’єр дитячої кімнати. Нові образи стимулюють дітей, так чому б вам не оновити оформлення кімнати вашого учня? Змініть дизайн кімнати,переставте меблі та прикрасьте робоче місце пізнавальними наклейками на стіні, новим календарем або журнальним плакатом з його улюбленими музикантами.

Сприяйте позитивному настрою. Згадайте про шкільні досягнення дитини в минулому навчальному році: високі оцінки, призи на конкурсах або медалі за перемогу на спортивних змаганнях. Сконцентруйте свою увагу на її попередніх досягненнях, щоб пробудити бажання досягти успіху в новому навчальному році.

Дослідіть актуальні проблеми. Поговоріть з дитиною про нинішній стан школи. Наприклад, запитайте: «Кажуть, пропонують зменшити порції в їдальні та вилучити деякі продукти з меню?.. Чи вистачає у вас комп’ютерів?.. Яке освітлення у вашому класі?». Попросіть дитину висловити свою думку на різні нагальні проблеми, не лише особисті, а й ті, які стосуються школи. Бажано, щоб їй не захотілося залишитися осторонь, а взяти участь у позаурочних заходах і посильно допомогти школі.

Створіть «дерево досягнень». Придумайте «дерево досягнень», на яке ви зможете прикріплювати і демонструвати досягнення своєї дитини. Намалюйте на аркуші ватману дерево з численними коричневими гілками і виріжте жменьку «листя» з кольорового зеленого паперу. Кожного разу, коли дитина буде відчувати, що в процесі навчання вона чогось досягла, наприклад, успішно виступила на репетиції чи змогла вирішити складну геометричну задачу, вона може записати це на листочок і прикріпити на дерево. До кінця першого семестру його дерево буде схоже на вражаючу густу, пишну крону!

Ознайомтеся з територією школи. Якщо ваша дитина переходить у нову школу, відвідайте її влітку кілька разів. Прогуляйтеся спортивним майданчиком, на задньому дворі, подивіться, де що розташовано, увійдіть всередину будівлі (якщо вона буде відкрита) та пройдіться коридорами, загляньте в класи. Знайомство зі школою буде надзвичайно корисним і допоможе дитині трохи адаптуватися до нового середовища.

Будьте спокійні. Перед початком нового навчального року скажіть своїй дитині такі напутні слова: «Намагайся кожен день дізнаватися щось нове! І пам’ятай: кожен твій день неповторний!».

За посиланням на сайт childdevelop com.ua

 

Освіта та знання іноземних мов цінувались в усі віки. Навіть у період середньовічних воєн товмачі були на вагу золота і знаходились у привілейованому становищі. Мовна освіта престижна, а сучасний світ настільки комунікативний, що без знання іноземної мови, а краще двох, трьох і більше, неможливо вибудувати кар’єру, подорожувати, читати наукову та художню літературу, навіть просто спілкуватися.

Чи потрібні курси іноземних мов малечі

Володіння мовами дає безліч привілеїв, а тому дбайливі й далекоглядні батьки прагнуть ростити маленьких поліглотів уже з пелюшок. Подорожуючи з малюками різними країнами, батьки із задоволенням слухають, як їх спадкоємці розмовляють незнайомою їм мовою, вільно спілкуючись із місцевою дітворою.

Основна причина вивчення іноземної мови, звісно ж, не тільки в цьому. Курси мотивують дітей отримувати та запам’ятовувати багато нової інформації. Вони вчать учитись! На щастя, сьогодні таке навчання доступне й матеріально, й технічно. Вистачить відправити дитину на курси іноземних мов, які обираються за певними принципами. Ці принципи, як правило, для всіх батьків єдині.

Які віки покірні навчання мов

Батьки діляться в питаннях визначення віку для навчання на дві протилежні групи. Одні з них починають малюка вчити з пелюшок, тільки-но він намагається вимовляти слова рідної мови, інші, навпаки, відсувають процес навчання на свідомий шкільний вік, уважаючи, що їх спадкоємець повинен сам зрозуміти, в якому напрямку йому рухатись і що йому ближче.

Повністю правими не можна називати ні тих, ні інших. При цьому, якщо малюка починають навчати мов з раннього віку, а він, на жаль, не піддається навчанню, батьки сміливо можуть говорити, що зробили все можливе. У будь-якому випадку, здібності в дитини можуть проявитись і пізніше.

У протилежній ситуації сказати, упущений шанс навчання в ранньому віці чи ні, неможливо. Крім того, у свідомому віці дитина може вважати, що мова їй у майбутньому не потрібна, і категорично відмовитись від навчання через просту впертість.

Багато психологів стверджують, що з віком здатності до вивчення мов знижуються досить різко: кількість інформації збільшується, а спроможність запам’ятовування падає. Складно сперечатися з цим, а тому багато батьків усе-таки починають навчати малюків у віці 2-4 роки, коли вони вбирають знання в себе, як губка. До шкільного віку вони накопичують такий багаж знань, який допомагає їм легко долати насичену навчальну програму.

Інші психологи стверджують, що вік для навчання іноземних мов не такий уже й важливий. Набагато важливіше переконати дитину, що це їй необхідно. Ще важливіше підібрати такі курси, на яких крихітці буде дуже цікаво, які захоплять її настільки, що вона навіть не буде задаватись питанням, чи потрібне їй таке навчання.

Фонетика – основа навчання мов у дошкільному віці

При виборі курсів для малюків украй важливо з’ясувати, як будується програма навчання іноземних мов. У ранньому віці діти дуже легко освоюють звуки. Саме тому на курсах іноземних мов для малюків програма орієнтована на фонетику й накопичення лексики. Чим молодша дитина, тим простіше їй освоїти найрізноманітніші звуки.

Почувши одного разу навіть незнайоме фонетичне звучання, крихітка запросто його відтворює, та настільки чітко, що дорослі просто дивуються! У ранньому віці процес освоєння рідної мови тільки починається, а тому механізми ще не устоялись і їх можна легко доповнити будь-якою іноземною мовою. Знання, отримані в ранньому віці, відкладаються назавжди. Забути їх практично неможливо, навіть якщо дуже старатись.

Рівні навчання малюків

Дуже важливо, щоб на курсах, які ви обираєте, викладачі добре усвідомлювали, що в ранньому віці не існує таких понять, як експрес-, або прискорене навчання. Воно можливе тільки у старшому віці й під впливом обставин. Малюків слід навчати з відчуттям, з толком, з розстановкою й тільки в ігровій формі. Зазвичай процес ділиться на три рівні:

• на першому юні студенти освоюють звуки, учать окремі слова, потім фрази за допомогою спеціально розроблених ігор, змагань, мистецьких, музичних, танцювальних фрагментів і театральних інсценізацій, малювання, ліплення, розфарбовування, при цьому під коментарі мовою вихователя-викладача, а потім і під свої власні, описують дії;
• на другому отримані знання закріплюються, розширюється словниковий запас, розвиваються навички мови за допомогою ігор, пісень, віршів і так далі;
• на третьому з’являється комунікативна складова, без якої вивчення мови втрачає сенс.

Наявність третього рівня на курсах дуже важлива, в іншому випадку це будуть викинуті гроші. Пісеньки, віршики, ігри, запам’ятовування слів і фраз повинні поступово трансформуватись в їх правильне вживання в реальних ситуаціях. Наявність тільки розважальних занять може створити в малюка невірне враження про цілі навчання, яке дає майбутньому члену суспільства ще один спосіб спілкування, а не гри.

Малюкам повинно бути дуже цікаво на таких заняттях, забавно й весело. Нудьзі та монотонності на таких уроках місця немає. Важливо, щоб дітей при цьому не вчили писати й читати, в іншому випадку в них можуть бути проблеми у школі з вивченням рідної мови. Для того щоби зрозуміти, чи відповідають вибрані курси вищеописаним характеристикам, достатньо прийти з дитиною на пробне заняття і простежити за її реакцією.

Кваліфікація педагогів-лінгвістів

Кваліфікація викладача – основа основ при виборі курсів іноземних мов для дітей. Цей фахівець не може бути просто досвідченим лінгвістом. Він зобов’язаний мати кілька видів освіти, включаючи знання дитячої психології та фізіології. У будь-якому випадку фахівець повинен мати право викладання іноземних мов для дітей саме дошкільного віку. Це рідкісна кваліфікація, а тому її наявність – гарантія правильної організації навчання за найбільш просунутим методиками.

Спілкуючись із педагогом, який в перспективі буде навчати вашу дитину, обов’язково з’ясуйте, якими методиками він володіє, й вивчіть їх. Сьогодні це зробити не складно. Для цього вистачить зазирнути у всесвітню павутину. Це допоможе вам визначити кваліфікацію викладача курсів.

Кількість занять на тиждень повинна бути оптимальною

Дуже важливі при виборі курсів не тільки постановка занять, методика, програми, які застосовують викладачі, а і тривалість навчання, кількість занять. Не варто думати, що, якщо водити малюка на курси 7 днів на тиждень, він освоїть мову швидше. Це не так. Дуже важливо, щоб він не перевтомлювався, адже це теж фактор ризику, через який дитина може просто відмовитись від подальшого навчання.

Стандартно пропонується відвідувати курси двічі на тиждень по півгодини, однак для доброго засвоєння матеріалу повторювати пройдене необхідно щодня. Якщо ви бачите, що ваша дитина ходить на уроки із задоволенням, краще збільшити кількість занять до чотирьох разів на тиждень і обов’язково проводити домашні ігрові уроки для закріплення матеріалу. Міняйте курси, якщо збільшити кількість занять на них неможливо.

Батькам завжди хочеться бачити позитивні результати своїх зусиль відразу. Про те, чи вірно ви вибрали курси, вам розповість інтерес малюка, а також його бажання без сорому розмовляти іншою мовою. Якщо перша ознака проявляється відразу, то із другою доведеться почекати 2-3 місяці. Наберіться терпіння, але не чекайте занадто довго. Відсутні результати – привідшукати нові курси.

 

Навчання дітей молодшого шкільного віку основ управління фінансами дає чудову можливість навчити їх контролювати свій фінансовий добробут і, тим самим, своє подальше майбутнє. Далі пропонуються поради, як правильно розмовляти з дітьми про гроші.

Чому батьки повинні розмовляти зі своїми дітьми про гроші

• Якщо ви не розкажете дітям про гроші, це зробить хтось інший, і вам це, швидше за все, не сподобається. Гроші – це сила, і, як і сексуальні відносини, дуже провокаційна тема для розмови з дітьми. Однак вони хочуть її обговорювати.
• Сучасні діти повинні знати, як протистояти впливу нинішньої економіки. Вони повинні вміти відкладати процес задоволення своїх бажань і розтягувати наявну грошову суму, щоб виживати та бути успішними, як дорослі.
• Діти чують про гроші у школі, вдома, по телебаченню й у новинах, які вони читають в Інтернеті та ЗМІ. Батьки їх друзів утрачають роботу, грошові капітали, а іноді й свої будинки, іноді все оточення дітей є для них прикладом утрат, тому саме час порозмовляти про основи правильного розуміння всього, що пов’язано із грішми.
• Батьки, які кажуть: «Ми повинні скорочувати витрати», викликають у дітей більше довіри, оскільки вони чують про це від своїх друзів і розуміють, що у словах батьків є велика частка правди.

​Коли батьки повинні починати вчити дітей поводитись із грішми

• Ми повинні навчати дітей поводитись із грішми в тому ж віці, коли вчимо їх казати «будь ласка» і «дякую», ділитисьі чистити зуби. Діти вже у віці чотирьох років уміють асоціювати купку монет з абстрактним поняттям «заощадження».
• Розкривайте подробиці фінансового життя сім’ї. Коли дітям виповниться вісім чи дев’ять років, дайте їм можливість бути присутніми при сплаті рахунків. Беріть їх із собою, коли у вас з’являється можливість продемонструвати вміння «економити», діліться інформацією про те, як і чому ви економите, і про те, як треба готуватись до виходу на пенсію. Показуйте їм баланс свого ощадного рахунку.
• Ви – найбільш впливовий учитель у житті дитини, тому показуйте приклад відповідної поведінки. Ваші діти розуміють більше, ніж ви думаєте, і чим вони молодше, тим більш відкриті для ваших ідей і пояснень.
• Батьки часто бояться розмовляти з дітьми про гроші, бо самі не дуже впевнено поводяться з ними. Вони не вважають самих себе експертами в питаннях фінансового управління. Такі батьки хочуть якомога довше захищати своїх дітей та їх дитячу чистоту й невинність. Часто причина їх небажання навчати дітей уміння поводитись із грішми полягає в тому, що їхні власні батьки теж не робили цього.

​Що можна та чого не можна розповідати дітям про гроші

• Розповідаючи дітям про поточний фінансовий стан, не кажіть, що все в порядку, якщо це не так. Знайдіть час пояснити їм те, що вони й так уже зрозуміли (з напруги вдома та від своїх друзів у школі).
• Не кажіть неправду. Це знижує довіру до всього, що ми кажемо як батьки. Зараз не час ставити під сумнів дитячу довіру до нас.
• Не передбачайте майбутнього – ви просто цього не вмієте. Крім того, кажучи дітям, що їх доросле життя буде дуже важким, ви можете накликати щось погане (по суті, запрограмувати їм непросте життя).
• Не мовчіть. Спостерігаючи за нашими діями, діти бачать, що щось відбувається, й намагаються зрозуміти, що ж діється насправді. Порозмовляйте з ними й розставте всі крапки над «і».
• Купувати дитині все, що вона хоче, дуже шкідливо для неї, а надавати дитині все, що їй потрібно, – корисно. Навчання дітей того, як треба допомагати батькам заробляти гроші й оплачувати все, чого вони дійсно потребують, – безцінна наука!
• Введіть у сім’ї принцип грошової винагороди дітей і виплачуйте її вчасно копійка в копійку, так ви навчите дітей жити у відповідності з наявними коштами.
• Грошова винагорода дітей повинна покривати деякі витрати, які ви до цього покривали самостійно. Нехай діти вчаться самі керувати своїми грішми та зрозуміють, що означає мати в кишені лише обмежену суму грошей, яка не повертається, коли її витратиш.
• Грошова винагорода дітей – це ворота до бюджетування. Приділяйте дітям більше свого часу, таланту та уваги. Адже це те, чого вони дійсно хочуть.

​Помилки, які роблять батьки, розмовляючи з дітьми про гроші

• Батьки вважають, що можуть контролювати життя своїх дітей, контролюючи їх фінансові потоки.
• Не розповідають своїм дітям – за допомогою грошової винагороди, наприклад, як добре бути фінансово незалежним від батьків.
• Учать дітей лише того, як витрачати гроші. Не показують дітям, як треба економити, жертвувати на благодійність та інвестувати.
• Приховують від дітей свої помилки, допущені при управлінні фінансами. Визнання фінансових помилок дає батькам можливість навчити дітей того, як треба виправляти такі помилки.

​Як розмовляти з дітьми про економічну ситуацію

• Порозмовляйте про гроші за вечерею. Оскільки ви їсте більше, намагайтесь, щоб ви всі їли одночасно, щоб кожний член родини міг і розмовляти, і слухати. Ви повинні розуміти, яка інформація вже відома дітям. Спитайте дітей, чи розмовляють вони про гроші у школі. Чи піднімають цю тему вчителі? Чи розмовляють однокласники про фінансові проблеми вдома? Використовуйте ці питання, щоби безпосередньо перейти до дискусії про вашу сім’ю та гроші.
• Пояснюйте нестачу грошей у родині конкретними термінами. Діти не дуже добре розуміють абстрактні концепції, тому пояснюйте, що означає зниження доходів сім’ї для їх повсякденного життя. Чи означає це зниження витрат на продукти? Так. Чи означає це, що вони будуть лягати спати голодними? Напевно, ні. Чи означає це, що сім’я не зможе поїхати у відпустку в цьому році? Можливо. Як щодо захоплень, спорту і свят? На ці витрати буде виділятись менше грошей? Можливо. Діти, особливо малюки, хочуть знати, що станеться з їх кімнатою, їх кішкою або собакою, їхніми друзями. Пояснюйте, як може змінитись їхнє життя, але робіть при цьому важливий акцент – те, що ви завжди будете залишатись поруч з ними, не зміниться ніколи.

​Необхідно заспокоїти дітей і дати їм відчуття захищеності

• Напишіть своїм дітям лист. Якщо вам незручно казати про те, що відбувається з вашими фінансами, напишіть своїм дітям лист. Викладіть у ньому всі факти й залиште на кілька днів. Потім поверніться до листа, відредагуйте те, що вважаєте за потрібне залишити, й позбудьтеся того, що вважаєте зайвим. Лист не треба відправляти або давати читати дітям. Це ваша репетиція перед розмовою з ними.
• Контролюйте витрати за допомогою списків. Попросіть усіх членів сім’ї скласти списки того, що їм необхідно, і того, що вони хочуть. Обміркуйте способи, як уся родина може допомогти задовольнити ці потреби й бажання. Спочатку необхідно задовольнити потреби, а потім бажання. Складіть план дій усієї родини. Якщо це улюблений вид відпочинку на канікулах, подумайте разом, який внесок може зробити кожний член сім’ї, щоб канікули все-таки відбулись. Маленькі діти можуть використовувати свій час і талант, щоби почати свій бізнес: вигулювати сусідських собак, розчищати сніг, згрібати сухе листя. Дозволяючи своїй дитині мислити творчо та робити свій внесок у реалізацію плану дій сім’ї, ви зробите відпустку докорінно новою, можливо, навіть більш бажаним часом, проведеним разом.
• Почніть видавати грошову винагороду. Установіть для дітей реалістичну грошову допомогу, яка буде покривати їхні певні витрати, такі як на одяг, спорт, обід у школі, бензин (якщо у вас є машина, на якій ви відвозите дитину до школи та на гуртки), страхування автомобіля. Грошова винагорода – це перший крок на шляху до бюджетування та вміння брати на себе особисту відповідальністьза власні гроші. Грошова винагорода дозволяє вашій дитині контролювати деякі (свої) витрати, і такий контроль буде відігравати важливу роль у підтримці дитини, яка турбується про гроші.

​Залучення дітей до економії грошей

У ці дуже непевні економічні часи, якщо ви самі відчуваєте, що не можете контролювати фінансову ситуацію вашої родини, уявіть, що відчувають ваші діти. Достаток – це, можливо, усе, що вони бачили із дня свого народження. Щоб допомогти їм (і вам) виживати й бути успішними в новій економічній ситуації, далі пропонуються кілька корисних порад про економію коштів, які навчать дітей, як жити багатше, а витрачати менше.

• Робіть покупки при наявності списку. Збираєтесь в торговий центр чи в продуктовий магазин, робіть покупки при наявності списку. Купуйте лише те, що є у вашому списку. Хай ваші діти складуть список того, що вони хочуть і що їм потрібно. Потреби завжди повинні стояти у верхній частині списку, а бажані речі не купуються, доки не задоволені всі потреби.
• Ходіть за покупками лише з готівкою. Кращий спосіб уникнути додаткових витрат – це використовувати готівку. Діти не розуміють значення слова «кредит», доки не дізнаються, що коли гроші витрачені, вони витрачені назавжди. Покажіть приклад, користуючись готівкою. Коли ви використовуєте готівкові гроші, то не зможете витратити більше, ніж у вас є, за умови, що ви не знімаєте готівку із кредитної картки (залиште її вдома, щоб уникнути спокуси)!
• Наводьте порядок у шафах. Дітям треба нагадувати, що в них вже є. Вони часто забувають про наявні речі, і під час прибирання в шафах можна відшукати давні скарби, які можна знову використовувати, а не купувати нові. Нове – це добре забуте старе, чи не так?
• Обмінюйтеся чим-небудь. Заохочуйте дітей обмінюватись із друзями джинсами й охайно ношеним одягом, спортивними снарядами та іншими речами. Замість поїздки в торговий центр проведіть вдома вечірку з обміном речами.
• Використовуйте бібліотеку. Адже це місце, де книгами, відео та журналами можна користуватись безкоштовно. Нехай діти крутять педалі своїх велосипедів або сідають в автобус і відвідують місцеву бібліотеку один раз на тиждень, щоб отримати всі бажані розваги безкоштовно.
• Не харчуйтесь за межами дому. Готуйте їжу всією сім’єю. Це цікаво і значно дешевше. Діти при цьому вчаться кулінарного мистецтва, а сім’ї отримують чудову нагоду провести час разом.
• Вимикайте світло. Призначте молодших дітей перевіряти, чи не горять лампочки в порожніх кімнатах.
• Робота. Якщо дохід сім’ї недостатній, підліток може отримувати те, що він хоче, і те, що йому необхідно, заробляючи власні гроші. Розгляньте можливість звернутись до дітей із проханням вносити частину своїх доходів у якості внеску в сімейний бюджет. Коли діти заробляють власні гроші, вони дивляться на готівку іншими очима.
• Слідкуйте за заощадженнями. Важливо показати дітям, що поради про економію коштів – це важлива частина життя родини. Порахуйте заощадження й відкладіть одну частину на погашення сімейного боргу, а іншу частину на рахунок сім’ї, який можна використовувати для задоволень, наприклад, періодичних вечерь у ресторанах або походів у кіно.

 

 

Як покращити контакт зі своєю дитиною

Всі батьки відчувають ступінь близькості зі своїм сином чи донькою. У сучасному емоційному світі все більше й більше набуває поширення такий термін, як «співналаштованість», який і визначає цей зв’язок. Співналаштованість означає, що ви намагаєтесь реагувати на емоційні потреби своєї дитини, в результаті чого вона відчуває, що її розуміють і цінують.

Здатність налаштуватись на дитину відрізняється в залежності від особистості й темпераменту наших дітей і від того, наскільки нам легко чи важко встановити з ними зв’язок, враховуючи наші власні риси характеру та сімейний досвід. Здоровий зв’язок і співналаштованість з дитиною тривають протягом більшої частини її дитинства. Однак найчастіше, коли дитина стає підлітком, цей зв’язок значною мірою руйнується.

Сьогодні виховання дитини супроводжується великою кількістю проблем, таких як стреси на роботі, неспокій фінансового характеру, сімейна напруженість і конфлікти, прагнення до успіху, стресові фактори, що впливають на самих дітей, а також особливості змішаних сімей, які утворюються внаслідок розлучень і повторних шлюбів. У сучасному світі панують фактори, які сильніше, ніж будь-коли, руйнують взаємини між батьками й дітьми.

Яким чином можна поліпшити співналаштованість і зв’язок зі своїми синами й доньками, щоб це сприяло їх емоційному здоров’ю? Коли ми розглядаємо перспективу розвитку взаємозв’язку, слід пам’ятати, що все починається з безпеки в побуті, будинку, поруч зі своїми батьками.

Нижче наведено п’ять простих принципів, якими можна керуватись, щоб розвивати безпечні моделі взаємин зі своїми дітьми.

• Приймайте темперамент своєї дитини– кожна дитина народжується з певним темпераментом, який розвивається в ранньому віці. Більшість дітей належать до однієї з чотирьох категорій: поступливі й легкі у спілкуванні, складні та проблематичні, «важкі на підйом» і діти змішаного типу темпераментів. Дуже важливо, наскільки добре батьки пристосовуються до особистості своїх дітей, особливо, якщо темперамент батьків і дітей несхожий або ж вони досить складні в обох. Прийняття дитини такою, якою вона є, допомагає їй відчувати себе в безпеці та злагоді зі своєю особистістю й індивідуальністю.
• Проводьте час зі своїми дітьми– більшість батьків відзначають відмінності між якісно проведеним часом і просто кількістю спільно проведеного часу. Це можна розшифрувати так: «Я не можу приділяти багато часу своїм дітям, але коли я знаходжу його, то хочу, щоб ми проводили його весело й насичено». Щоб проводити час з дітьми по-справжньому якісно, батьки повинні проводити з ними багато звичайного часу. Цей час необхідний, щоб розвивати довіру, вивчати мову любові дитини та вчитися розуміти її. Якісний час вимагає багатогодинних розмов про те, як пройшов день дитини, а також бесід, читання й розповіді різних історій. Дітям необхідний і високоякісний час, і просто велика кількість часу з вами. Вони дуже потребують вас!
• Забезпечте дітям щоденний тактильний контакт– ці дотики можуть мати форму жартівливої боротьби, метушні з дитиною на підлозі або ж ви можете «давати п’ять», наїжачувати її волосся, потискати руку й цілувати на ніч. Немовлят, наприклад, потрібно тримати дуже ніжно, з любов’ю, а не лише технічно правильно. Відчуваючи тепло й надійність ваших рук, діти розвивають теплі, безпечні взаємини з вами. Домогтися контакту з дитиною складно, якщо батьки уникають прихильності. Важливо звернути увагу на сигнали, які посилають малюки, і коригувати свою поведінку відповідним чином. Важливо знати, які дотики подобаються вашим дітям, і використовувати їх при кожній нагоді. Пріоритети дітей змінюються в міру їх дорослішання, тому не приймайте близько до серця, якщо дитина стає не такою сприйнятливою до ваших пестощів; просто будьте готові надати їх у будь-який час.
• Навчайте дітей важливим цінностям і життєвим урокам, включаючи важливе вміння справлятися з негативними емоціями, не ігноруючи їх і не відставляючи вбік. Коли деякі батьки кажуть: «Просто переживи це» і «Не бери близько до серця», це шкідливий і неефективний спосіб впоратись із емоціями, особливо, коли діти дорослішають. Замість цього батькам необхідно встановити певні обмеженняповедінки дітей у той період, коли вони засмучені, і навчити їх способам управління емоціями й навичкам вирішення проблем. Коли ви це робите, то створюєте надійну основу, яка дозволить дітям впоратися з негативними емоціями. Крім того, майте на увазі, що один з кращих способів вчити дітей – це дотримуватись у своєму житті тих принципів і цінностей, якими ви ділитесь із ними. Пам’ятайте: діти постійно дивляться на вас і вчаться.
• Демонструйте дітям витримку й наполегливість– коли ми дотримуємося чого-небудь і зберігаємо витримку перед обличчям стресу, це називається наполегливістю. Саме ця риса допомагає створити стійку структуру сім’ї, таку, яка генерує тепло, встановлює чіткі обмеження й реалістичні та конструктивні межі. Коли сім’ї виконують зобов’язання щодо встановлення та дотримання здорових меж і сприяння відкритого спілкування, це сприяє створенню здорової та стабільної обстановки. Це також говорить дітям про те, що ви не втрачаєте віру в них навіть у найскладніших ситуаціях і готові надати їм спокій і безпеку. Коли батьки намагаються відновити зв’язок з дітьми, їм доводиться долати певні перешкоди, тому батькам дуже важливо виявляти максимум терпіння й усвідомлювати свої особисті емоційні проблеми й реакції, що виникають під час взаємодії з дітьми, зв’язок з якими вони втратили з тієї чи іншої причини. Батьки можуть знову знайти радість життя, відновивши взаємозв’язок зі своїми дітьми і спостерігаючи їх ріст і розвиток у сім’ї. Нижче наведено п’ять принципів, якими слід керуватись у період відновлення взаємин.
• Підтримуйте унікальність кожної дитини.Кожна сім’я складається з людей, які суттєво відрізняються один від одного, хоча й пов’язані родинними зв’язками. Величезна помилка вважати, що ви можете виховувати та встановлювати зв’язок з усіма дітьми одночасно. Потенційно це може призвести до почуття образи й обурення в дітей.
• Будьте обережні з суворістю під час встановлення домашніх правил.Батьки роблять ведмежу послугу своїм дітям, якщо встановлюють занадто багато правил. Довіра – це ключ до створення здорових сімейних взаємин, і вона часом повинна компенсувати відсутність якогось з правил. Важливо, щоб батьки чітко формулювали свої очікування й розповідали про послідовні, справедливі наслідки за порушення встановлених правил.
• Сімейні традиції сприяють згуртованості.Тому повною мірою користуйтеся перевагами й можливістю повечеряти разом всією родиною кілька разів на тиждень, проводьте сімейні зібрання, під час яких кожен має право висловитись, влаштовуйте пікніки на природі, коли син або донька можуть побути з батьками та поспілкуватися з ними (але не в якості покарання), веселіться, смійтеся й більше пізнавайте один одного.
• Допомагайте дітям розвивати почуття приналежності до роду.Допомагаючи їм розвиватися як особистостям, важливо розповідати дітям про всі плюси й мінуси широких родинних зв’язків. Ви можете говорити з ними про померлих членів сім’ї, відвідувати кладовища та пам’ятні місця вашого дитинства, ділитися спогадами про ваше виховання, позитивні й гіркі уроки, отримані вами на життєвому шляху. Коли ви щирі зі своєю дитиною, це допомагає їй розкритися перед вами та зміцнити взаємозв’язок.
• Подавайте приклад використання належних слів у спілкуванні з дітьми, а також в їх присутності.Використовуючи непродумані фрази в стані розчарування, такі як «Ти завжди…» або «Ти ніколи не…», батьки тим самим можуть перервати або перешкодити відновленню зв’язку з дитиною. Такі слова дійсно можуть знищити впевненість ваших дітей у взаємозв’язку з вами і, можливо, в інших цінних взаєминах. Важливо, щоб діти постійно чули такі слова, як «Я тебе люблю», «Я тебе дуже ціную», «Ти особливий для мене», «Дякую» і «Все буде добре». Крім того, не втомлюйтеся повторювати дітям, що ви любите їх такими, які вони є, будьте конкретними й точними у своїх компліментах і похвалах. Якщо ви виховуєте в дітей любов, вони завжди будуть впевненими в собі. Ці керівні принципи можуть здатися простими, однак, коли справа доходить до відновлення зв’язку з дітьми, вони можуть дійсно допомогти вам. Важливо при цьому постійно демонструвати співчуття,милосердя, взаємозв’язок і готовність до тісних взаємин, і в інших випадках теж.

 

Ігри для поліпшення навичок аудіювання

Використання ігор з метою навчити дітей вмінню ефективно слухати, – це цікавий і веселий спосіб розвивати навички аудіювання (слухання з розумінням) і покращувати соціальний розвиток. Уміння слухати – це ключ до виконання вказівок та інструкцій і розвитку здатності запам’ятовувати навчальний матеріал. Ігри виступають у якості видів діяльності, що повторюються, поліпшуючи ці навички, а також розвивають грамотність і здатність до аудіювання, до того ж вони збагачують словниковий запас. Ви навіть можете використовувати ігри як спосіб тренування мозку й запам’ятовування інформації шкільної програми.
Хованки
Здатність дотримуватись інструкцій є початковим етапом аудіювання, вкрай важливого для маленьких дітей. Спробуйте заховати невелику іграшку або солодощі й використовуйте словесні інструкції, щоб допомогти дитині знайти їх. Користуйтесь простими вказівками, але при цьому акцентуйте увагу дитини на тому, що пошук скарбу залежить виключно від її здатності уважно слухати вас. Старші діти можуть відточити свої навички аудіювання, намагаючись разом розшифрувати словесні головоломки. Наприклад, виберіть відому людину і скажіть групі дітей, що вони можуть задати десять питань, щоб з’ясувати її ім’я. Розкрийте дітям той факт, що вміння уважно слухати й використовувати надану інформацію – це справжній ключ до успіху.

Вслід за лідером

Використовуйте старомодну гру «Саймон говорить», відому в багатьох країнах, як спосіб підкреслити важливість уваги та дотримування інструкцій. У цій грі правильними інструкціями вважаються лише ті, які починаються зі слів «Саймон говорить», виконання гравцем інших інструкцій без згадки ключових слів розцінюється як поразка. Скажіть, наприклад: «Саймон говорить: “Торкнися пальця ноги. Сядь на підлогу”». Якщо дитина виконує другу вказівку, вона зазнає поразки. Ця гра підкреслює, наскільки вміння ефективно слухати взаємопов’язане з правильним виконанням інструкцій. Для дітей старшого віку використовуйте зображення, яке містить геометричні фігури. Дайте дитині чистий аркуш паперу, а потім опишіть це зображення й попросіть її намалювати те, що вона почула. Порівняйте дві картинки й обговоріть, як дотримання інструкцій, отриманих на слух, вплинуло на відтворення малюнка.

Імітатор і зіпсований телефон

Здатність повторювати ритмічний малюнок стимулює розвиток навички аудіювання та допомагає дітям опановувати мовні навички. Спробуйте проплескати простий ритм і попросіть дитину повторити його. Старші діти вже можуть усвідомити, що вміння уважно слухати може впливати на кінцевий результат проекту. Для цього прошепотіть одну фразу на вухо одній дитині й попросіть її повторити це речення гравцеві, що сидить поруч з нею. Продовжуйте гру, поки всі по черзі не почують цю фразу. Попросіть останню дитину вимовити почуте вголос. Запитайте групу дітей, залучених до гри, чому речення змінилося, і підкресліть важливістьуміння слухати в повсякденному житті.

Угадай, хто?

Ігри, пов’язані з відтворенням різних звуків, допомагають малюкам навчитись визначати й пов’язувати ці звуки з предметами, що сприяє сприйняттю й розвитку мовлення. Імітуйте голоси тварин або використовуйте звукозапис, попросіть дитину вгадати відповідну тварину. Якщо вона вгадала, покажіть картинку із зображенням угаданої тварини, щоб закріпити її знання. Таке аудіювання та ідентифікація зміцнюють зв’язок між звуками й символами. Перерахуйте десять ключових понять групі дітей старшого віку й попросіть їх записати п’ять із них. Повторіть ці поняття три або чотири рази, і оголосіть переможцем ту дитину, яка згадає найбільше вимовлених слів. Ця гра пов’язує здатність дитини слухати з її пам’яттю і можливістю запам’ятовувати матеріал.

 

 

На думку вчених і практичних психологів, гра сприяє вирішенню та розв’язанню багатьох проблем і питань. Це засіб, за допомогою якого діти розвивають свої фізичні, інтелектуальні, емоційні, соціальні та моральні здібності.
Приклад застосування гри для вирішення проблеми дитини
Ось один із прикладів того, як гра може допомогти дитині подолати вікові страхи. Припустимо, ваша донька боїться темряви. Цей страх відповідає її віку – його поява не була для вас несподіванкою, але він істотно порушує встановлений порядок її сну. Раніше дитина не мала проблем із засинанням, але зараз страх темряви змушує її крутитись по тридцять хвилин щоночі, що робить її виснаженою та дратівливою. Ви випробовуєте все на світі, щоб у своїй кімнаті малятко могло відчувати себе в безпеці. Але, здається, нічого не допомагає. Ви питаєте дитину, що лякає її найбільше. Це не монстр під ліжком і не примари в шафі. Виявляється, це тіні на стінах і тривожні думки, які з’являються, коли гасне світло. Ви переставляєте меблі й робите це не один раз. Ви підсилюєте освітлення, прибираєте частину світильників, додаєте білий шум (рівний шум – звук радіо на порожній частоті, шум води, що тече із крана, вентилятора й т п.), вмикаєте дитині музику. І все одно дівчинка не відчуває себе комфортно й не може засинати так швидко, як раніше. І ось тоді ви залучаєте на допомогу гру. Вам уже відомо багато переваг, які вона надає. Але як створити такі умови, при яких дитина зможе використовувати гру для вирішення своєї проблеми?.. Коли страх темряви стає справжньою проблемою, тематика ігор набуває нової ідеї – нічний похідний табір (як один з варіантів). Ви робите намети з ковдр, коробок і стрічок. Розриваєте на смужки помаранчевий і червоний картон і обережно укладаєте їх на підлогу біля намету – це ваше багаття. У свою чергу, світильники перетворюються на запалені смолоскипи. День за днем протягом кількох місяців ваша донька бере вас у похід. Вона вимикає світло, «запалює» саморобні ліхтарики та проводить вас по страшному лісу навколо табору. Ви розкриваєте таємниці тіней і слухаєте голоси сов та інших тварин…
Так через контекст гри дитина встановлює контроль над своїм страхом. І з часом її боязнь темряви повністю зникає. Влада над страхом – це одна з багатьох переваг гри. Чому ж похідний табір у темряві допомагає дитині подолати страх? Діти грають не для того, щоб уникнути реалій життя, навпаки, вони грають із життєвими реаліями – у цьому вся суть. Таким чином вони осягають їх – фізично, інтелектуально й емоційно. Коли діти мають можливість грати за своїми власними правилами і згідно зі своїми власними умовами, а також мають на це достатньо часу, вони досягають успіху і внутрішньо перетворюються. Зрештою, гра – це і є мова дітей.

Чотири переваги гри
Коли батьки знаходять час для величезної кількості неструктурованих ігор (незважаючи на можливий безлад), діти ростуть і вчаться не щоднини, а щогодини. Переваги ігор незліченні, але наступні – найвагоміші.
1. Гра сприяє творчому розвитку
Ми звикли думати про творчість як про щось таке, що належить виключно представникам мистецтва. Так і про дітей, які тягнуться до музики й живопису, часто кажуть як про «творчих», але ж діти, які люблять грати, рівно настільки ж творчі, як і ті, які малюють днями безперервно. Творчість передбачає залучення уяви та нестандартне мислення. Через творчі ігри діти досліджують нові ідеї та інтереси. Навколо себе вони створюють і втілюють свій маленький унікальний світ, який потаємно існує в їх фантазіях.
2. Гра зміцнює взаємини
Гра допомагає дітям учитись поважного ставлення до інших людей і розвиваєкомунікабельність. За допомогою гри діти заводять нові та зміцнюють існуючі дружні взаємини. У світі спонтанних, неструктурованих ігор діти можуть вільно вивчати інших людей і виражати свої почуття, думки й потреби, перебуваючи при цьому у виключно безпечному середовищі.

За допомогою гри тихі та спокійні діти, яких часом можна охарактеризувати як «спостерігаю й очікую», знаходять способи приєднуватись до групи й відчувати впевненість у своїй здатності спілкуватися з іншими дітьми, черпають енергію з особливої атмосфери групового спілкування і вчаться грати разом зі своїми товаришами.
3. Гра сприяє зняттю напруги
Діти постійно ростуть і вчаться, щодня отримуючи нову інформацію. Хоча більша її частина захоплююча й цікава, частина її може здійснювати тиск та пригнічувати. Справитися з нею, обробити її буває дуже важко. Зняття стресу – це для дітей одна з важливих переваг гри. За допомогою гри вони опрацьовують свої емоції й переживання і протистоять факторам стресу. У результаті такий плідний процес допомагає становленню їх самосвідомості.
Коли дитина йде в перший клас, деякі правила поведінки у школі стають для неї стресогенними. Хоча на уроці вона намагається дотримуватися правил тиші, дитина бачить, як інші діти порушують це правило, й починає хвилюватись. У такому випадку, вона може, наприклад, скласти власний список правил для своїх домашніх улюбленців і, таким чином, подолати й перетворити свої негативні емоції. До того ж, навчивши тварин своїх правил, вона може ретельно контролювати їх дотримання. Так, за допомогою гри дитина повністю нівелює свій стресовий стан.
4. Гра сприяє розвитку емпатії та співчуття
Гра, чи то у групі, чи на самоті, допомагає дітям заспокоїтись і подумати про інших. Коли дитина доглядає за пухнастим ведмедиком, вона співчуває цій тварині, ураховує потреби й почуття своєї іграшки та діє відповідно. У групових іграх діти вчаться працювати разом і вислуховувати один одного. Адже якщо вони цього не роблять, гра швидко закінчується. Іноді люди вважають, що деякі діти просто за природою своєю більш схильні до емпатії, ніж інші. Але співчуття та милосердя можна вчитися! І практикувати їх допомагає гра. Емпатія – це цінна навичка, яка сприяє встановленню взаємозв’язків з іншими людьми; це те, що робить кожного з нас людиною. Дуже важливо виховувати в дітей співчуття до людей, і починати треба саме з гри.